Продовжуєм тему неробочих управлінських інструментів, розпочату дописом про не дуже веселі наслідки їх використання. Здавалося б, навіщо розумна адекватна людина займається очевидно неефективною і часто шкідливою діяльністю? Справа в тому, що людина цю неефективність і шкідливість просто не усвідомлює. Чому?

CC BY-NC-SA 2.0 licensed photo from flickr.com by Birth Into Being

Коли всі можливості вичерпано – включається мозок

Мозок! Незважаючи на безсумнівну корисність в справі виживання, його утримання обходиться дорого. Так, в загальних енергозатратах організму частка активно працюючого мозку може доходити до 25%. Це при тому, що в загальній масі організму його частка нерідко менша за 2,5%.

Такий дисбаланс створює суттєву небезпеку в умовах жорсткої нестачі ресурсів, а саме в таких умовах людство існувало протягом 99% своєї історії. В сучасному суспільстві питання енергодефіциту організму ніби як вирішено. Але навіть сьогодні довготривала висока активність мозку може призвести до, так званого, нервового виснаження, яке досить важко лікувати.

Саме тому еволюція вмонтувала в нас багато запобіжних механізмів для утримання енегрозатрат мозку в рамках ~10% – тобто уникати мислення будь-яким способом. Ці механізми впливають, в тому числі, і на наші управлінські рішення. Два з них – особливо цікаві в контексті нашої теми.

Сила інерції

Якщо мозок знайде хоч якесь рішення задачі, то він буде постійно до нього повертатися, мінімально модифікувати, але вперто не бажає думати про будь-які суттєво альтернативні варіанти.

Так, наприклад, в історії #2, коли я усвідомив, що поточні штрафи не працюють, мої думки почали крутитися навколо того ж рішення. Наскільки збільшити штрафи? Може звязати їх з розміром зарплати? Який відсоток зарплати? Може дифференціювати в залежності від часу запізнення? І т.д. і т.п.

Цей механізм відомий як інерція мислення. Він, насправді, дуже зручний в повсякденному житті – дозволяє нам не тратити ментальну енергію на обдумування вже вирішених задач. Ось воно – готове рішення, бери і користуйся.

В ситуації лідерської взаємодії це швидше заважає, ніж допомагає. По-перше, люди різні – і те, що спрацювало з одним, може не спрацювати з іншим. По-друге, люди піддаються неконтрольованому впливу зовнішнього середовища – і те, що спрацювало вчора, може не спрацювати сьогодні. По-третє, бізнес середовище 21 століття швидко змінюється – і того, що сьогодні ми вважаєм хорошим результатом, вже завтра буде мало для успіху.

Але інерції мислення тисячі років, і їй начхати на особливості бізнес середовища одного чи двох століть.

Вкрасти ідею

До цього часу ми виходили з припущення, що принаймі перший раз ми рішення таки придумали і перевірили на стійкість. Але й це далеко не завжди так.

Справді, найоптимальніша стратегія економії свого ресурсу – це користуватися чужим. Наприклад, скопіювати продукт чужого розумового зусилля – модель поведінки, комунікаційний паттерн, рішення задачі, інструмент, картину світу – в готовому вигляді.

Кого копіюєм? Людей, яких ми ідентифікуєм, як успішних, тобто лідерів нашої референтної групи в той чи інший період часу – батьків удома, вчителів у школі, “авторитетних пацанів” на вулиці, керівників на роботі. Не дарма кажуть, що ти – середнє оточуючих тебе людей.

В масштабах суспільства цей механізм виконує ряд важливих соціальних функцій, які виходять за рамки нашої теми. А от в індивідуальному масштабі…

Якщо свою ідею ми можем розглядати критично, то скопійована оминає свідомість, раціонально-критичні і морально-етичні бар’єри, і сприймається як правильна, достовірна і “рекомендована до використання”. Таким чином ми можем отримати в своє розпорядження інструмент, який ніколи і не був робочим.

Так, ідею скриньки для штрафів з історії #2, я запозичив у свого першого PM’a. І це не зважаючи на те, що добре пам’ятаю, як вона тоді подіяла на мене. І якби я зробив хоч якийсь свідомий аналіз, то, звичайно, не став би цей інструмент застосовувати.

Навіть якщо ідея в принципі робоча, в неї є якісь граничні умови і області можливого застосування. Для ідей, які проскочили через чорний хід, ми цього не аналізуєм. А інструмент застосований неправильно дає нульовий, якщо не зворотній результат.

Так, довгострокові наслідки застосування – це гранична умова, яку часто ігнорують. Наприклад, така річ, як психологічна маніпуляція – дозволяє добитися результату тут і зараз, але часто отруює довгострокові відносини. Існують види маніпуляцій – їх ще іноді називають легкими – якими користуються всі в соціумі, і переважно з дитинства. Це тому, що ми їх дуже легко копіюєм від батьків і вчителів. І відповідно, легко застосовуєм. А потім розгрібаєм наслідки.

Але для лідера проблема навіть не в цьому. Інколи довгостроковими наслідками справді можна пожертвувати. Але це повинен бути холодний, прагматичний вибір, з усвідомленням і результату, і тої ціни, яку доведеться заплатити.

Як бачимо, в нашій підсвідомості є достатньо механізмів, які спонукають нас використовувати малоефективні рішення і неробочі управлінські інструменти. Що ж з тим всім робити? Про це – наступна і заключна частина цієї серії.

Не пропусти цікаву статтю — залишайся на звʼязку…

Отримай Більше

деякі матеріали, події та спеціальні пропозиції від Pragmatic Leaders доступні лише по підписці…

Дякую!

…і ще клікни на лінк в листі для підтвердження підписки.

Повернутися до читання