Вночі таксист збив людину і втік. Відомо, що

1. В місті працюють 2 компанії: “Зелена” і “Синя”, і всі таксі пофарбовано у відповідний корпоративний колір.
2. 85% міських таксі належать «Зеленій» компанії, а 15% – «Синій».
3. Свідок упізнав таксі як «Синє». Судова експертиза перевірила надійність свідка в нічних умовах і визначила, що свідок правильно впізнає кожен з двох кольорів у 80% випадків і неправильно – в 20% випадків.

Яка ймовірність того, що таксі, яке вчинило наїзд, було «Синє», а не «Зелене»?

Синя? До речі, зауважте, як красиво оформлено це досягнення технології.

Таку задачу Деніел Канеман та Амос Тверскі поставили перед учасниками одного зі своїх експериментів, пізніше описаного в книжці “Мислення повільне і швидке”.

Це класична задача на баєсове виведення. У ній є два пункти інформації: апріорна ймовірність і не цілком надійні свідчення. Два джерела інформації можна об’єднати за формулою Баєса. Правильна відповідь – 41%. Втім, більшість людей ігнорують апріорну ймовірність і вибирають свідка. Найчастіша відповідь – 80%.

Тепер дещо змінимо пункт #2 задачі.

1. …
2. В обох компаній однакове число машин, але «Зелені» таксі пов’язані з 85% всіх дорожніх інцидентів.
3. …

При такому формулюванні, люди вже не слідують сліпо за свідком і дають різні відповіді в діапазоні від 15% до 80%, а їх середня оцінка наближається до правильної.

Але ж математично обидві задачі абсолютно ідентичні!

Мало хто знає про існування формули Баєса, і ще менше людей справді можуть її застосувати до практичної задачі. Але це зовсім не пояснює, чому оцінки різні в залежності від формулювання!

A справа в тому, що в першому формулюванні пункт #2 – це просто нудний статистичний факт. Якщо людина не знає, як його об’єднати з розповіддю свідка, то його дуже легко проігнорувати. А от пункт #2 в другому формулюванні – це історія, яка розгортається в нашій голові. Історія про шалених водіїв-шумахерів на зелених таксі. Зіткнувшись з двома історіями, людина не може проігнорувати жодну з них і змушена робити припущення, які, так чи інакше, враховують обидві. В середньому, такі припущення виявляються доволі близькими до істини.

Отже, які висновки з цього всього може зробити прагматичний лідер? Я бачу принаймі два.

1. Правильно оформлюйте комунікацію

Те саме повідомлення, ті самі факти, ті самі дані призводять до дуже різних наслідків, в залежності від того, як ви їх оформили і подали.

2. Розказуйте людям історії

З людьми історії значно ефективніші за голі цифри і сухі факти, особливо коли ми мотивуємо їх до дій, спонукаємо до змін та в інших ситуаціях лідерського впливу.

А ви?